Навіщо проводити агрохімічне обстеження грунтів

  • підвищити ефективність використання ґрунтових ресурсів;
  • зменшити / оптимізувати використання мінеральних добрив;
  • підвищити врожайність с / г культур;
  • зменшити собівартість продукції;
  • підвищити якість продукції

Завдання агрохімічного обстеження ґрунтів

  • оцінка рівня родючості ґрунту для встановлення забезпеченості с/г культур доступними формами елементів живлення і потреби у використанні добрив;
  • визначення агрохімічних властивостей, що виявляють при взаємодії мінеральних добрив з ґрунтом і дозволяють робити висновок про необхідність хімічної меліорації, строки внесення добрив, поглинальну та буферну здатність, реакцію ґрунту, ступінь кислотності, ступінь і характер засолення та ін.;
  • контроль за зміною вмісту в ґрунті поживних речовин і їх доступності рослинам залежним від прийомів технології використання добрив і засобів хімічної меліорації;
  • дослідження процесів взаємодії добрив з ґрунтом, а також для оцінки балансу поживних речовин в землеробстві.

Як часто робити агрохімічне обстеження ґрунтів

Хімічні процеси в ґрунті проходять постійно, а особливо після кожного агрохімічного заходу, коли швидкість та складність хімізму зростає в рази, тому агрохімічне обстеження ґрунтів рекомендується проводити на всіх видах сільськогосподарських угідь кожного року. Причому, після збору попередника- повний аналіз, а навесні - контрольний. Для забезпечення якості агрохімічного обстеження необхідно правильно відібрати ґрунтовий зразок в полі.


 

Обстеження рослин
Хімічна рослинна діагностика – це проведений за фазами вегетації аналіз індикаторних органів рослин для встановлення їх забезпеченості мікро- та макроелементами під час формування врожаю. Розрізняють тканинну та листкову діагностику. Для тканинної діагностики використовують свіжі проби рослин без озолення на вміст неорганічних форм сполук елементів. Під час листкової діагностики визначають загальний вміст елементів після озолення листкових проб або інших частин рослини.

Методи
Основа листкової діагностики полягає у визначенні активності хлоропластів. До отриманої із середньої проби суспензії хлоропластів додають елемент живлення в певній концентрації, після чого визначають фотохімічну активність суспензії. Якщо фотохімічна активність суспензії хлоропластів порівняно з контролем (без додавання елементів) підвищена, роблять висновок про недостачу цього елемента, якщо знижена – про надлишок, якщо активність однакова – про оптимальну концентрацію в поживному середовищі. Така операція проводиться для кожного елемента живлення. У цей спосіб в ході аналізу визначають реакцію рослин і моделюють внесення добрив у періоди підживлення культур.

Вміст поживних речовин у тканинах рослин

Потрібно визначати з більшою регулярністю порівняно з ґрунтом – від використання даних хімічної рослинної діагностики напряму залежить ефективність позакореневих підживлень. Позакореневі підживлення проводять у кілька етапів упродовж вегетації, погоджують їх як із вмістом елементів живлення у тканинах рослин, так і з фізіологічними фазами органогенезу культури. На дефіцит елементів живлення також можуть впливати зовнішні фактори, а саме:

  • підмерзання кореневої системи або її пошкодження гризунами;
  • низька чи висока температура ґрунту та повітря;
  • пошкодження (озимих) низькими температурами в зимовий період, що зазвичай є наслідком обмеження руху елементів живлення;
  • дефіцит або надлишок води в ґрунті;
  • кислотність ґрунтової реакції (кислі pH 4,1–4,5 або лужні pH ˃7,0);
  • антагонізм іонів в ґрунтовому середовищі.

Наявність хоча б одного з перелічених факторів є підставою для проведення додаткової рослинної діагностики.